Übersetzung für 'Я з' von Ukrainisch nach Deutsch

Я з ...

Ich komme aus ...

---

Я з Австрії.

Ich bin aus Österreich.

---

Werbung

з'їжджати з глузду {verb} [недок.]

überschnappen [ugs.]

з'їхати з глузду {verb} [док.]

durchdrehen [ugs.]

з {prep}

von

mit

aus

з'єднаний {adj} {past-p}

verknüpft

порівняно з {prep}

gegenüber [+Dat.] [im Vergleich]

з боку ...

auf Seiten von ... [geh.]

з відразою {adv}

angewidert

поруч з {adv}

daneben

з вершками

mit Schlag [österr.]гастр.

з певністю {adv}

mit Sicherheit

з втратами {adj}

verlustbehaftetінфка.тех.

з полегшенням {adv}

befreit

згідно з

ungeprüft gemäß [+Dat.]юр.

починаючи з {prep}

ab

разом з {prep}

samt [+Dat.]

З Великоднем!

Frohe Ostern!реліг.

з'їзд {ч}

Zusammenkunft {f}

з першої спроби {adv}

auf Anhieb

• Вперше його ім'я з'явилося на афішах театрів на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні, веселі і мудрі «Фараони» (1961) досі нікому невідомого автора. А сьогодні вже наше театральне мистецтво важко уявити без таких сценічних здобутків, якими стали трагічна дилогія «Планета Сперанта», тривожно-медитаційна «Горлиця» чи озвучена високими нотами душевної краси й людського щему поетична повість про кохання «Голубі олені», прозора в чистоті й ніжності своїй «Срібна павутина» чи психологічно вибаглива драма «Дикий Ангел».
• З середини 2000-х років на Тернопільщині розпочалася реорганізація системи охорони здоров'я з урахуванням досвіду передових країн: поступово впроваджується сімейна та приватна медицина, гуманітарна допомога доброчинних організацій закордонних країн лікувальним закладам та ін.
• Саме йому належить фраза «Ruthenorum me esse et libenter profiteor» — «Я з рутенців, про що кажу охоче і з гордістю».
• Звільнений від військової служби за станом здоров'я. З 1915 р. працював у товаристві «Сільський господар». Був помічником голови товариства В. Струка, згодом особистим секретарем Є. Олесницького, за рекомендацією якого включений до Ради відбудови Галичини та Державної ради харчування у Відні. Після смерті Є. Олесницького у 1917 продовжив його працю в «Сільському господарі».
• Більшу частину території Замбії займає хвилясте плоскогір'я з висотами 1000—1350 м. На північному сході країни вздовж західного краю Центрально-Африканського ґрабена розташовані горстові гори Мучинга (максимальна висота 1893 м), на півночі — г. Сунзу (2067 м). Найвища точка Замбії — гора Намітова (2164 м) — розташована на плато Ньїка, поблизу кордону з Малаві.

• Прибережна частина Нікарагуа — низовини, усередині країни — нагір'я з хребтами висотою до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікараґуа та Манагуа.
• У 1917 році Росія вийшла з війни, і Людендорф брав участь у переговорах про перемир‘я з новим урядом Росії. У результаті у березні 1918 року було підписано Брестський мир. У цей час Людендорф як головнокомандувач розробляв і приводив у виконання план наступу на Західному фронті, який увійшов в історію як весняний наступ. Ця спроба завершити війну вирішальним ударом зазнала невдачі, внаслідок чого 26 жовтня Людендорф пішов у відставку.
• Для вступу у війну Московського царства необхідно було укласти мир з Османською імперією. Після досягнення перемир'я з османським султаном строком на 30 років Московське царство 19 серпня 1700 оголосило Шведській імперії війну під приводом помсти за образу, завдану царю Петру в Ризі.
• Протягом 1930–1938 років М. Ф. Гамалія — науковий керівник Центрального інституту епідеміології і мікробіології в Москві (цей заклад на сьогодні носить його ім'я). З 1938 року до кінця життя М. Гамалія професор кафедри мікробіології 2-го Московського медичного інституту, а з 1939 року — завідувач лабораторією інституту епідеміології та мікробіології АМН СРСР.
• У північній Італії активні військові дії поновилися у 1551 році. Маршал Бриссак з успіхом діяв у П'ємонті. Франко-турецький флот мав брати участь у завоюванні Неаполя. Та ця експедиція не вдалася. В 1556 році підписано 5-річне перемир'я з імператором, але за згодою з папою Павлом IV це перемир'я Генріхом порушено. Вже в наступному році герцог Гіз вирушив до Італії для завоювання Неаполю. Ця спроба закінчилася поразкою.

• Про стародавню історію очаківської землі свідчать археологічні розкопки. У II тисячоліття до н. е. тут поселилися кімерійці. Про них згадує в «Одіссеї» Гомер. Сусідами кімерійців були фракійці і староіндійські племена меотів, синдів, дандаріїв та ін. У VIII столітті до н. е. їх змінили скіфи. В основному це були кочовики, але деякі племена почали займатися землеробством. З кінця III століття до н. е. в степах Північного Причорномор'я з'явилися сармати.
• У 1656 Московське Царство згорнуло військові дії та підписало перемир'я з Річчю Посполитою, а влітку розпочало війну зі Швецією.
• Азанде — слабохвилясте, висотою 600—900 м плоскогір'я з численними куполоподібними острівними горами, розділене широкими та плоскими долинами річок, що належать до басейнів Конго і Шарі і течуть з півночі на південь.
• Французький король Людовик IX пішов у Восьмий хрестовий похід. Першою метою хрестоносців став Туніс. Похід зазнав невдачі. Король помер, і його спадкоємець Філіп III Сміливий повернувся до Франції після того, як завдяки Карлу I Анжуйському хрестоносці уклали перемир'я з еміром.
• Я з мамою був у лісі.

• Я з тобою і нерівний, і розкиданий.
• У 1954 році в країні був 41 лікувальний заклад на 1641 ліжко. Лікарів 1957–224 (1 лікар на 53 тис. жителів), з них 150 працювало в державних установах (в Кабулі — 100); зубних лікарів було 35, акушерок 68, медичних сестер 600. Країна відчуває гостру потребу в медичних працівниках. Лікарів готує 1 медичний факультет. Існує 3 школи для середнього медичного персоналу. В Афганістані дуже поширені інфекційні захворювання, в тому числі черевний тиф, туберкульоз. На малярію щороку хворіє близько З млн осіб. Народжуваність і смертність не реєструються. Медичну службу очолює міністерство охорони здоров'я (з 1931).
• Після смерті Карла VII в 1745 р. імперський престол повернувся до Габсбургів: імператором був обраний чоловік Марії Терезії Франц I Лотаринзький. До того часу імперія перебувала в глибокій кризі. Спроби Габсбургів відновити ефективність роботи імперських структур і поставити їх на службу інтересам Австрії наштовхнулися на рішучий опір князівств на чолі з Прусією, яка взяла на себе роль захисника німецьких свобод від «абсолютистських» домагань Габсбургів. Франц I зазнав повної поразки в спробі відновити прерогативи імператора у сфері ленного права і створити дієву імперську армію. Хоча під час Семирічної війни (1756–1763) вдалося досягти оголошення рейхстагом імперської війни проти Фрідріха II, це сталося значною мірою завдяки натиску Франції на своїх союзників в Німеччині і не призвело до перелому у війні. Більш того, в кінці Семирічної війни німецькі князівства остаточно перестали підкорятися імператорові і самостійно укладали сепаратні перемир'я з Прусією. Під час війни за баварську спадщину 1778–1779 р., коли імператор спробував силовими методами закріпити за Габсбургами Баварію, імперські класи відкрито виступили проти імператора [...].